Важкі двері старовинного будинку на київському Подолі зачиняються із глухим стукотом, відсікаючи розпечений липневий шум столиці. Прохолода старого муру огортає відразу, а кроки, що ведуть до нижніх залів Музею Гетьманства на Спаській, 16-б, мимоволі налаштовують на інший ритм сприйняття.
Під склепіннями історичної будівлі розгортається виставковий проєкт «Код Мазепи — драма честі та сили», авторкою і кураторкою якого є Ванда Орлова. Проєкт, реалізований за участі мистецької спільноти Art Fine Nation, об’єднав художників навколо постаті Івана Мазепи — однієї з найскладніших і водночас найбільш спотворених імперськими трактуваннями постатей української історії.
У просторі музею особливо виразно сприймаються чотири роботи Світлани Польової (https://www.instagram.com/spolevaya/): Orbis Libertatis, Orbis Intellectus, Orbis Consilii та Orbis Integritas. Розташовані поруч, вони складаються в послідовне дослідження свободи, інтелекту, стратегії та цілісності. Художниця не намагається відтворити біографію гетьмана буквально й не пропонує чергового парадного образу історичного діяча. Її цікавить внутрішня структура особистості — те, як ідеї, рішення, відповідальність, духовність і людські почуття співіснують у людині, від якої залежить доля держави.
Це мистецтво потребує уважного погляду. Геометрія тут не виконує роль декоративного тла. Вона стає способом мислення, через який художниця аналізує історію.
Чотири виміри однієї постаті
Цикл починається з Orbis Libertatis — роботи про свободу як вихідну умову будь-якого усвідомленого вибору. Свобода в цій системі не зводиться до політичного гасла. Вона постає внутрішньою здатністю людини визначати власний напрям і приймати відповідальність за наслідки своїх рішень.
Orbis Intellectus переводить розмову в площину освіти, культури та інтелектуальної сили. У контексті Мазепи цей вимір особливо важливий. Йдеться про державного діяча, який усвідомлював значення освіти, підтримував Києво-Могилянську академію, сприяв розвитку книгодрукування, храмового будівництва й української барокової культури. Для Польової інтелект — це здатність не лише накопичувати знання, а й бачити систему, розуміти взаємозв’язки та формувати культурне середовище майбутньої держави.
Дві наступні роботи — Orbis Consilii та Orbis Integritas — розгортають цю авторську концепцію найповніше. Одна зосереджена на політичній стратегії, інша — на цілісності історичної постаті.
Orbis Consilii: політика як багатовимірна система
Назву Orbis Consilii можна перекласти як «світ задуму», «світ стратегії» або «простір ради». Композиційною основою роботи є тор — складна геометрична форма, що створює відчуття безперервного руху та взаємозалежності всіх елементів.
У трактуванні Світлани Польової тор перетворюється на об’ємну політичну шахівницю. На відміну від звичайної пласкої дошки, вона не має чітко визначеного краю та єдиного напрямку руху. Кожна позиція пов’язана з іншими, а будь-який крок змінює конфігурацію всієї системи. Саме так художниця осмислює політичне поле доби Мазепи — як простір одночасної взаємодії кількох держав, монархів, військових союзів і суперечливих інтересів.
Шахова структура закручується у вир, а клітини, лінії та символи ніби переходять із однієї площини в іншу. Це візуальний образ політики, в якій рішення, прийняте на Заході, могло змінити становище на Сході чи Півдні, а домовленість з одним союзником неминуче впливала на відносини з іншими.
Вертикальною віссю композиції стає гетьманська булава. Вона позначає владу, але водночас і відповідальність людини, яка опинилася в центрі цієї багатовимірної політичної системи. Булава не лежить поверх шахівниці як урочистий атрибут. Вона пронизує композицію, утримуючи її структуру, — влада тут є не привілеєм, а точкою найбільшої напруги.
У центрі роботи розміщений своєрідний компас зі стрілами, що вказують різні напрями. Він не пропонує готового маршруту. Навпаки, підкреслює складність вибору, коли кожен напрям містить і можливість, і загрозу.
Золоті, темно-червоні та глибокі сині площини створюють напружене колористичне поле. Проте їх не варто читати як буквальні позначення крові, перемоги чи поразки. Колір у цій роботі формує ритм політичної гри: золото нагадує про державну репрезентацію і владу, червоний посилює динаміку рішень, а синій створює простір інтелектуальної глибини й невизначеності.
Окремі сегменти шахівниці здаються стертими, пошкодженими або частково втраченими. У них можна побачити образ неповноти історичних джерел і тих фрагментів української історії, які тривалий час подавалися через оптику імперської історіографії.
Orbis Consilii повертає Мазепі масштаб політика й дипломата. Не зрадника з російського історичного міфу і не безпомилкового героя, а стратега, який діяв у надзвичайно складному полі європейських сил, ухвалюючи рішення за умов постійного ризику.
Orbis Integritas: цілісність замість боротьби протилежностей
Поряд із динамічною структурою Orbis Consilii робота Orbis Integritas сприймається інакше. Її композиція зосереджена навколо кола, всередині якого поєднано мотив інь-янь і геометрію Квітки Життя.
Проте йдеться не про запозичення готової філософської схеми. Світлана Польова працює з архетипічними формами як із відкритою символічною системою. Вводячи в неї образи українського бароко, Софії Київської, козацької державності та мазепинської культурної доби, художниця створює власну геометрію творення — універсальну за формою й виразно українську за змістом.
Дві частини центральної композиції не протистоять одна одній і не ведуть вічної боротьби. Вони існують як різні виміри однієї особистості. Державна воля співвідноситься з особистими почуттями, відповідальність — із творчим началом, політична дія — з духовністю, а влада — зі здатністю будувати, підтримувати культуру й прагнути людського щастя.
Саме тому назва Integritas — «цілісність» — є ключем до прочитання роботи. Художницю цікавить Мазепа не лише як гетьман, дипломат або учасник великої політичної гри. Вона розглядає його як людину, в якій державне не знищило особистого, а політична відповідальність співіснувала з вірою, меценатством, культурним будівництвом і творчим началом.
Квітка Життя, вписана в центральну форму, посилює ідею взаємопов’язаності. Її кола утворюють структуру, в якій жоден елемент не існує окремо. Так само й історичну постать неможливо зрозуміти, вириваючи один учинок із контексту або зводячи складну біографію до одного політичного ярлика.
В орнаментальному шарі роботи прочитуються мотиви Софіївського собору у Києві та українського бароко. Вони не цитуються буквально, а з’являються фрагментарно, наче частини культурного коду, що зберігся попри століття руйнувань і заборон. Золота й срібна поталь, фактурні пасти, глибокі сині, бронзові та світлі металізовані поверхні створюють відчуття нашарування часу. Частина орнаментів проявлена чіткіше, частина ніби стерта, але не знищена.
У цьому полягає важлива особливість авторського методу Польової. Українська ідентичність у її роботах не додається до універсальної форми як зовнішня оздоба. Вона змінює саму систему значень. Геометрична мова стає інструментом осмислення української історії, а культурні коди — активними елементами композиції.
Повернути історії складність
У проєкті «Код Мазепи — драма честі та сили» постать гетьмана розглядається поза межами звичних спрощень. Протягом століть російська імперська традиція послідовно формувала образ Мазепи як зрадника, намагаючись викреслити з суспільної свідомості його державницькі прагнення, дипломатичний масштаб, культурне меценатство та роль у розвитку українського бароко.
Таке викривлення історії мало цілком практичну мету: позбавити українців уявлення про власну політичну суб’єктність і про традицію державного мислення, що існувала задовго до сучасності.
Тому звернення художників до постаті Мазепи сьогодні є частиною ширшої роботи зі збереження культурного коду. Йдеться не про створення нового бездоганного міфу замість старого імперського. Значно важливіше повернути історичній постаті її масштаб і суперечливість, показати умови, в яких вона діяла, та право України самостійно тлумачити власне минуле.
Авторка й кураторка проєкту Ванда Орлова об’єднала митців навколо теми честі та сили, запропонувавши розглядати Мазепу з різних позицій. Завдяки цьому виставка не нав’язує єдиного висновку. Вона створює простір, у якому історичний образ складається з багатьох художніх інтерпретацій.
Роботи Світлани Польової займають у цій розмові особливе місце. Їхня сила полягає в системності: свобода приводить до здатності мислити, інтелект — до стратегічної дії, а пройдений шлях формує цілісність особистості. Чотири полотна можна розглядати окремо, але повний задум відкривається саме в їхній послідовності.
Побачити «Код Мазепи» на власні очі
Виставку «Код Мазепи — драма честі та сили» варто відвідувати без поспіху. Нижні зали Музею Гетьманства створюють середовище, в якому сучасне мистецтво природно входить у простір української історії, не ілюструючи її, а пропонуючи нові способи прочитання.
Експозиція триватиме до 26 липня у Музеї Гетьманства за адресою: Київ, вул. Спаська, 16-б.
Це нагода побачити всі чотири роботи Світлани Польової — Orbis Libertatis, Orbis Intellectus, Orbis Consilii та Orbis Integritas, — а також твори інших учасників проєкту Art Fine Nation і сформувати власне уявлення про те, яким постає Іван Мазепа в оптиці сучасного українського мистецтва.
Матеріали про виставки, художників і актуальні мистецькі проєкти читайте в аналітичному виданні «Україна мистецька» – https://ukraineart.com.ua/category/dumky-v-holos
