Колаж як сповідь: світ Оксани Туренко на виставці у Києві

Мистецтво завжди було способом осмислити те, що неможливо передати словами. Нещодавно у Центральному будинку художника відбулася знакова подія — виставка «Діти – Дерево Життя». Цей проєкт став не просто експозицією, а справжнім філософським майданчиком, де через архетип дерева митці досліджували зв’язок поколінь. Серед розмаїття полотен мою увагу, як глядача, прикували роботи київської колажистки Оксани Іванівни Туренко. Її техніка аналогового колажу — це не просто аплікація, а ювелірне мереживо сенсів, де крафтовий папір та вирізки зі старих журналів стають новою реальністю.

Коли час зупиняється від болю

Перша робота, яка змушує серце завмерти, має назву «Вони боролись за життя» (2024). Оксана Туренко передає цей біль неймовірно тонко. У центрі композиції — жіноче обличчя в холодно-блакитних тонах, з ока якого стікає кришталева сльоза. Однак, це не просто портрет. На обличчі проступає циферблат годинника, де стрілки безжально відраховують хвилини до трагедії.

З одного боку, ми бачимо руку, що тримає свічку — символ вічної пам’яті та молитви. З іншого боку, маленька фігурка дитини у білій сукні, що сидить спиною до глядача, втілює крихкість людського життя. Попри трагізм, у роботі відчувається неймовірна гідність. Використання вирізок із книг додає твору особливої текстурності, ніби ми гортаємо сторінки живої історії, яку неможливо забути. Отже, цей колаж стає меморіалом, створеним із паперу та душі.

Світ дитячих сподівань у роботі «Мрій»

Переходячи до наступного твору під назвою «Мрій», відчуваєш різкий, але цілющий контраст. Якщо перша робота — це рефлексія на біль, то друга — це маніфест майбутнього. На передньому плані ми бачимо хлопчика, який гойдається на гойдалці, повернувшись до нас спиною. Його постать у червоному светрі — це яскрава пляма енергії та життя на тлі вечірнього неба.

Крім того, авторка використовує цікавий композиційний прийом: над дитиною, на тонкій гілці, сидить велика синиця. Птах, майстерно зібраний із журнальних фрагментів із текстом, виглядає як оберіг. Здається, що дитина гойдається не просто в повітрі, а над прірвою часу, дивлячись у дзеркало, де відображається море та далекий вітрильник. Безумовно, це символ того, що навіть під час війни мрії дітей мають залишатися недоторканими. Світлі кольори та динаміка композиції переконують: життя переможе, поки ми здатні мріяти.

Майстерність аналогового колажу

Варто зауважити, що Оксана Туренко працює в техніці аналогового колажу, яка сьогодні сприймається як справжній «slow art». У світі цифрових технологій така ручна робота має особливу цінність. Використання крафтового паперу додає роботам тепла та «архаїчності», поєднуючи сучасні образи з вічними традиціями. Кожна деталь тут знайдена та вирізана вручну, що створює неповторний об’єм та глибину.

Ба більше, творчість пані Оксани ідеально вписалася в концепцію виставки «Діти – Дерево Життя». Якщо коріння цього дерева — це наша пам’ять про трагедії, то крона — це саме ті дитячі мрії, які ми бачимо на її роботах. Таким чином, колажі Туренко стають важливим елементом нашої культурної ідентичності, нагадуючи, що мистецтво — це не лише естетика, а й наша зброя у боротьбі за сенси.

Наостанок хочеться сказати, що такі роботи потрібно бачити на власні очі. Вони не дають готових відповідей, але дарують щось значно більше — надію, вистраждану та осмислену, яка проростає крізь папір і час.

Виставка всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «Діти – Дерево Життя» була відкрита для глядачів, та проходила на 3-му поверсі Центрального Будинку художника, вул. Січових стрільців 1-5, Київ до 07 грудня 2025

Організатор Всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «Діти – Дерево Життя»: Національна спілка художників України. Кураторка проєкту: Тамара Чернявська

Офіційний промо партнер: перша українська мистецька агенція Art Fine Nation (https://www.artfinenation.com/).

Читайте про цікавих митців у розділі Мистецькі події в Українському онлайн видання «Україна Мистецька» – https://ukraineart.com.ua/category/mystetski-podii