Світло крізь тугу, Слово крізь морок: у Києві відкрилася 218-та персональна виставка Валерія Франчука (https://www.facebook.com/art.valerii.franchuk/)
Київ, 16 травня 2026 року. Сьогодні, коли українська столиця щодня тримає удар, а небо здригається від повітряних тривог та ворожих атак, у самому серці міста розгортається дивовижна, майже сакральна подія культурного опору. У виставковій залі Музею КНУБА (вул. Преображенська, 2) відбулося урочисте відкриття 218-ї персональної виставки творів живого класика українського образотворчого мистецтва, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка та премії імені Василя Стуса — Валерія Франчука.
Експозиція присвячена знаменній і щемливій даті — 165-й річниці перепоховання Тараса Григоровича Шевченка в Україні. Виставка, організована за підтримки Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Київського національного університету будівництва і архітектури та Академії служби безпеки України, стала не просто мистецькою подією, а справжнім маніфестом незламності духу.
«Кобзар» як Біблія нації: масштаб шевченкіани Маестро
Експозиція повністю репрезентує монументальний, глибоко філософський цикл картин «Кобзар у творах Валерія Франчука» (що також розвивається у межах масштабної серії «Молюсь за тебе, Україно»). Франчук — один із небагатьох сучасних авторів, який підійшов до інтерпретації шевченківського слова не як ілюстратор, а як співавтор візуального міфу України.
Його робота над шевченкіаною триває вже понад 36 років, починаючи з буремних ранніх 90-х. На сьогодні цей грандіозний цикл об’єднує вже понад 260 художніх творів, кожен з яких — це візуалізований рядок, вистражданий і пропущений крізь серце художника. Для Валерія Олександровича «Кобзар» є святою книгою буття, яка завжди лежить на його столі поряд із Біблією. І це трепетне ставлення відчувається в кожному мазку, в кожній лінії, виведеній на полотні.
Неповторна техніка: симфонія шпателя та метафоричного світла
Мистецький почерк Валерія Франчука — унікальне явище у світовому живописі. Майстер давно відмовився від класичного пензля, підкоривши собі звичайний будівельний шпатель. Ця техніка дозволяє йому буквально виліплювати простір картини, створюючи складні, багатошарові, фактурні рельєфи. Полотна Валерія Франчука монументальні, вони мають дивовижну внутрішню архітектоніку, яка моментально захоплює глядача.
Головне емоційне надбання його полотен — це унікальний баланс між трагізмом та надією. У кожній картині шевченківського циклу відчутна глибока, майже фізична туга за стражданнями українського народу, рефлексія на історичні та сучасні рани. Франчукова туга — не безсила; вона велична, козацька, пророча.
Але дивовижно інше: крізь густі, драматичні нашарування фарби, крізь сутінки образів завжди пробивається світло. Це не просто сонячне проміння, це метафізичне світло надії, Божого благословення та віри у воскресіння. Валерій Франчук переконує: хоч би яким щільним був морок, світло завжди перемагає.
Жива легенда, що не полишає строю
Валерія Франчука давно і справедливо називають Маестро та живою легендою. У часи, коли країна виборює свою свободу, Валерій Олександрович залишається у Києві. Попри постійні обстріли та повітряний терор, він не зупиняє роботу ні на день. Майстерня митця, в якій він щоранку о 6й годині починає свою роботу, залишається його головним блокпостом.
Ба більше, Валерій Франчук веде активну просвітницьку та місіонерську діяльність. Він продовжує безупинно їздити містами та містечками України, перевозячи свої виставки, спілкуючись із людьми, надихаючи військових та цивільних. Його місія сьогодні чітка і безкомпромісна — розкривати глибину українського мистецтва, повертати українцям їхню культурну пам’ять, піднімати з колін людські душі та показувати красу творчості як власної, так і своїх колег-митців, чий голос має звучати на повну силу.
Замість епілогу
Виставка «Кобзар у творах Валерія Франчука» у Музеї КНУБА триватиме місяць — з 16.05.2026 по 16.06.2026.
Ця експозиція — обов’язкова для відвідування кожним, хто шукає сьогодні внутрішню опору. Картини Валерія Франчука діють як терапія: вони не приховують болю, але дають надпотужну силу жити, боротися і вірити. Поки в Києві створюються і виставляються такі полотна, Україна залишається духовно непереможною.
Про Мистецькі події читайте в аналітичному виданні «Україна мистецька» – https://ukraineart.com.ua/category/mystetski-podii
