Історію Івана Мазепи зручно зводити до фіналу. 1709 рік, Полтава, поразка — і на цьому ставиться крапка. Але така оптика виникає не випадково. Вона дозволяє не бачити процес, який тривав десятиліттями і не завершився разом із поразкою.
Кінець XVII століття — це стан нестабільної рівноваги. Гетьманщина вже обмежена Коломацькими статтями 1687 року, але ще зберігає власну адміністрацію, військо і внутрішню ієрархію. Це ще не ліквідована автономія, а простір, у якому триває боротьба за незалежність.
У цій ситуації Мазепа діє не різкими кроками, а послідовною роботою. Він вибудовує опору серед старшини, концентрує ресурси, підтримує освіту, розширює вплив Києво-Могилянської академії, фінансує масштабне будівництво.
Йдеться не лише про меценатство. Формується середовище, в якому можливе узгоджене існування різних рівнів — політичного, культурного, освітнього. З’являється здатність діяти як єдине ціле.
Паралельно оформлюється спосіб говорити про цю цілісність. Універсали, дипломатичне листування, офіційні формули кінця XVII — початку XVIII століття фіксують поняття свободи як політичне право і предмет дії. Це мова влади і домовленостей.
Перехід Мазепи на бік Карла XII у 1708 році стає спробою змінити конфігурацію, в якій ця цілісність могла б бути закріплена.
Реакція Московської держави показує, наскільки небезпечним був цей крок.
Знищення Батурина, масові страти, репресії проти старшини, а також анафема, накладена на Мазепу — крок, який мав не лише релігійний, а й політичний характер. Це була демонстрація повного виключення і водночас особиста реакція Петра І на втрату контролю.
Йшлося не лише про військовий союз. Йшлося про спробу вийти з-під визначеної ролі.
У роботі Світлани Польової Orbis Intellectus (коло / простір осмислення) зовнішній шар читається як середовище тиску, що відсилає до дії російської імперії. Він тріскається, деформується, але не поглинає центр, у якому вже вибудувана внутрішня структура.
Це стан протистояння, у якому зовнішня сила намагається змінити форму, але не здатна зруйнувати її основу.
За задумом Світлани центральна кругова система залишається зібраною. Саме вона утримує зв’язки між елементами, зберігає ритм і порядок. Зовнішні орбіти можуть деформуватись, але ядро не розпадається.
Такий розподіл перегукується зі станом Гетьманщини: навіть під тиском імперії вона зберігає внутрішню організацію — адміністративну, військову, культурну.
Це момент, коли державність ще не закріплена інституційно, але вже існує як узгоджена система.
У Orbis Libertatis (коло / простір свободи) з’являється інший рівень — це спроба оформлення.
Світлана Польова вибудовує композицію по вертикалі: в нижній частині — печатка як знак легітимності, у центрі — точка збирання, у верхній — куполи як горизонт духовного виміру.
Геометрична основа роботи не винесена на поверхню. Куб Метатрона занурений у шар фарби і майже не читається, залишаючи видимим лише центральний вузол. Це підкреслює не форму як зображення, а принцип як основу.
Центр у цій роботі працює як точка концентрації — місце, де сходяться різні рівні: політичний, інтелектуальний, духовний.
Куполи завершують композицію, формуючи верхній горизонт, але залишаються частиною вже вибудуваної структури.
Формула pro Libertate Ucrainae закріплює цей стан як сформульовану позицію. Світлана в своїй роботі говорить мовою епохи, в якій свобода означає дію і право.
Обидві роботи показують різні стани одного процесу.
У першій — зібрана система, яка витримує тиск і не втрачає внутрішньої узгодженості.
У другій — спроба надати цій системі завершену форму держави.
Історія Мазепи в цьому ракурсі перестає бути історією поразки. Вона фіксує момент, коли держава вже існує — не як інституція, а як зібрана форма. І навіть якщо ця форма тоді не була закріплена політично, вона не зникла.
Вона проявляється знову — в інших умовах, в іншому часі, але з тією самою внутрішньою логікою. Ці роботи створені в межах Всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «КОД МАЗЕПИ» від Art Fine Nation — як спроба повернути складність постаті гетьмана і вийти за межі спрощених трактувань.
У своєму авторському напрямі Orbis художниця Світлана Польова (https://www.instagram.com/my_world_my_mandala/#)через сакральну геометрію та символи формує образ держави як цілісності, що була зібрана і продовжує проявлятися.
Про Сучасне мистецтво України читайте в аналітичному виданні «Україна Мистецька» – https://ukraineart.com.ua/category/suchasne-mystetstvo
