Автор: Alex Veritas
Виставка «Діти — Дерево Життя», що нещодавно завершилася у Центральному будинку художника, залишила по собі довгий післясмак глибоких роздумів. Цей проєкт став не просто експозицією, а справжнім дослідженням українського генетичного коду. Проте, навіть після того, як зали спорожніли, у пам’яті багатьох поціновувачів залишився один особливий образ — полотно «Дитинство» художниці Ірини Володимирівни Ситник.
Коли полотно зупиняє час
Переглядаючи світлини з виставки, мимоволі знову зупиняєш погляд на цій роботі. Полотно, написане олією у 2025 році, наче консервує в собі сонячне світло та безтурботність, якої нам так часто бракує. Перед нами — дівчинка, що впевнено стоїть на табуреті, намагаючись опанувати дорослий світ через червону слухавку стаціонарного телефону. Ба більше, цей сюжет викликає миттєву емоційну детонацію: кожен глядач впізнає у цій дитині себе — того маленького першовідкривача, для якого меблі були скелями, а телефонний дріт — зв’язком із цілим всесвітом.
Композиційно робота Ірини Ситник вибудувана дуже тонко. На задньому плані ми бачимо вікно, за яким вгадується м’яке весняне небо, та старий чавунний радіатор. Здавалося б, це звичні побутові деталі, проте вони створюють відчуття непорушності рідного дому. Водночас, центральна постать дівчинки у білій блузі випромінює таку внутрішню енергію, що простір навколо неї починає «дихати».
Символізм кольору та зв’язок поколінь
Художниця майстерно працює з фактурою олійного живопису, роблячи кожен мазок значущим. Зокрема, червоний килим з автентичними візерунками під ногами дитини сприймається як метафора роду, того самого «коріння», про яке йшлося в концепції виставки. Отже, дівчинка стоїть не просто на табуреті — вона спирається на досвід та культуру своїх предків.
Окремої уваги заслуговує червона телефонна слухавка. У цифрову епоху цей предмет виглядає як артефакт, символ живого, теплого голосу, що передається крізь роки. Можливо, саме в цьому і полягає головна ідея: дитина слухає минуле, щоб творити майбутнє. Такий підхід робить картину не просто портретом, а філософським есе про тяглість часу. Власне, саме тому робота пані Ірини стала одним із найбільш обговорюваних експонатів виставки.
Відлуння виставки в серцях глядачів
Хоча виставка «Діти — Дерево Життя» вже стала частиною історії мистецького Києва, її вплив продовжує відчуватися. Проєкт нагадав нам, що культура — це живий організм, де кроною є наші діти. І саме через роботу Ірини Ситник глядач зміг відчути найбільш чесну правду про себе: ми є тими, хто береже це світле минуле.
На завершення варто сказати, що «Дитинство» — це полотно про надію, яка не є ілюзорною, а має цілком конкретне обличчя. Картина Ірини Володимирівни Ситник довела, що сучасне українське мистецтво здатне бути одночасно актуальним, глибоким і неймовірно теплим. Безумовно, такі твори допомагають нам знаходити внутрішню опору навіть у наймінливіші часи, залишаючи в душі світлий слід від зустрічі зі справжнім талантом.
Виставка всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «Діти – Дерево Життя» проходила на 3-му поверсі Центрального Будинку художника, вул. Січових стрільців 1-5, Київ до 07 грудня2025
Організатор Всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «Діти – Дерево Життя»: Національна спілка художників України. Кураторка проєкту: Тамара Чернявська
Офіційний промо партнер: перша українська мистецька агенція Art Fine Nation (https://www.artfinenation.com/).
Ще цікаві статті про сучасних художників України читайте в онлайн виданні «Україна Мистецька» – https://ukraineart.com.ua/
