КОД МАЗЕПИ: Вольтер і деконструкція імперського міфу

Автор: Ванда Орлова

«Україна завжди прагнула бути вільною»: як Вольтер деконструював імперські міфи про Мазепу

У 1731 році в Амстердамі вийшла книга, якій судилося змінити інтелектуальну карту Європи. Праця Франсуа-Марі Аруе, відомого нам як Вольтер, — «Історія Карла XII» — стала значно більшою, ніж біографія шведського короля. У цій книзі вперше на такому рівні прозвучав голос України як суб’єкта історії, а постать Івана Мазепи вийшла за межі локального конфлікту й увійшла до європейського філософського дискурсу.

В епіцентрі уваги Вольтера опинився гетьман, якого Московія намагалася перетворити на архетип «зрадника». Натомість французький мислитель показав його як інтелектуала, політичного стратега і лідера нації, що усвідомлено обирає свободу.

Геополітичний детектив XVIII століття

Для Вольтера Мазепа не був випадковим персонажем. Як мислитель епохи Просвітництва, він уважно аналізував баланс сил у Східній Європі та бачив у козацькій Україні не периферію, а окремий політичний організм. Вольтер описує Україну як «країну козаків, розташовану між Польщею, Малою Тартарією та Московією» — формулювання, яке вже саме по собі виводило її за межі московського контролю.

Однак ключовою стала фраза, яка й сьогодні звучить майже програмно:
«Україна завжди прагнула бути вільною» (L’Ukraine a toujours aspiré à être libre).

Це не емоційний жест і не поетична метафора. Це — політична формула, яка закріпила в європейській свідомості образ України як спільноти з власною волею та історичною тяглістю боротьби за свободу.

Деконструкція «анафеми»

Образ Мазепи у Вольтера принципово відрізняється від московських наративів. Його герой — не «Іуда» і не «дикий козак», а освічений шляхтич, вихований при дворі польського короля, знавець латини, людина європейських манер і мислення.

Союз Мазепи з Карлом XII Вольтер трактує не як зраду, а як раціональний політичний вибір. Це був крок лідера, який усвідомив: Московія не гарантує автономії, а лише поглиблює залежність. Таким чином Вольтер фактично знімає з Мазепи імперську анафему й переводить його в площину боротьби за національну свободу.

Особливо показовим є опис Батуринської трагедії. Вольтер не уникає згадки про жорстокість Петра І, тим самим легітимізуючи спротив козаків в очах європейського читача. Це був сміливий крок — назвати насильство насильством, а повстання — логічною відповіддю.

Інтелектуальна державність

Мазепа у Вольтера — це образ інтелектуальної державності. Він не лише воїн, а стратег, який уміє чекати, аналізувати й діяти на перспективу. Його інструментами є не тільки армія, а й дипломатія, освіта, культура.

Вольтер згадує меценатство Мазепи, будівництво храмів, підтримку мистецтва. У цьому контексті гетьман постає як архітектор — не лише барокових соборів, а й майбутнього політичного проєкту України.

Код Мазепи: від Вольтера до сьогодення

Чому ця історія важлива сьогодні? Тому що саме Вольтер заклав інтелектуальну основу для подальшого європейського осмислення Мазепи — від романтичного міфу Байрона до драматичних інтерпретацій Гюго. Він перевів українського гетьмана з регіонального контексту в простір світової культури.

Саме до цього джерела звертається сучасний мистецький проєкт «КОД МАЗЕПИ» (https://www.artfinenation.com/art-події/код-мазепи) — новий авторський культурно-просвітницький мистецький проєкт української мисткині Ванди Орлової, яка послідовно об’єднує українських митців навколо глибоких смислів, історичної пам’яті та сучасної візуальної мови. Це не спроба “переписати” історію, а бажання розкрити її по-новому — через мистецтво, інтерпретацію й особисту відповідальність кожного автора.

У своїх проєктах — від «Намалюй мені вірш Ліни Костенко» до «Мозаїки спадщини України», а тепер і «КОДУ МАЗЕПИ» — Ванда Орлова формує простір, у якому митці не просто створюють роботи, а виконують мистецьку місію: відновлюють культуру, формують новий наратив про Україну і власними жестами, сценами, дотиками матеріалу вибудовують образ країни, який залишиться в культурній пам’яті світу.

Україна Вольтера — це не романтичний міф і не поетичний образ. Це раціональна конструкція свободи, заснована на праві, політичному виборі та усвідомленій державності. Саме так Мазепа входить у європейський інтелектуальний канон — не як герой легенди, а як суб’єкт історії.

Сьогодні завдання мистецтва полягає не в тому, щоб естетизувати цю постать чи множити візуальні кліше. Його функція — повернути історії інтелектуальну складність і відповідальність за інтерпретацію. «КОД МАЗЕПИ» працює саме в цій площині: не ілюструє минуле, а реконструює сенси, з якими Україна вже була прочитана Європою.

Йдеться не про новий образ Мазепи — йдеться про повернення України в той культурний координатний простір, з якого її намагалися вилучити.

І якщо мистецтво не здатне зробити це точно, тверезо і без самоекзотизації, воно ризикує втратити свою головну функцію — бути інструментом культурної пам’яті, а не декорацією історії.

Думки в голос про мистецтво і мистецькі події читайте в Українському арт-медіа «Україна Мистецька» – https://ukraineart.com.ua/category/dumky-v-holos