Автор: Аліса Путня (https://www.instagram.com/art_putnia/)
Є митці, чия присутність у просторі міста настільки звична, що ми перестаємо її помічати. Ми щодня проходимо повз їхні роботи, призначаємо зустрічі біля них, дивимося на них з екранів телевізорів і в новинах, не завжди замислюючись: хто створив ці образи і що в них закладено. Анатолій Кущ саме такий митець. Його скульптури стали частиною київського ландшафту, а водночас і частиною сучасного українського міфу.
Він автор Монумента Незалежності України на Майдані, композиції Засновникам Києва та пам’ятника Архистратигу Михаїлу. Це не просто міські акценти. Це три ключові фігури української ідентичності: свобода, початок і захист. Через них Кущ створює не окремі твори, а цілу систему символів, у якій простір столиці читається як текст.
Скульптура як мова держави
У мистецтві Куща завжди відчувається масштаб. Навіть камерні роботи несуть у собі монументальне мислення. Він працює не лише з формою, а з уявленням про країну, історію, людську гідність. Його фігури не розчиняються в навколишньому просторі, вони його організовують.
Монумент Незалежності — не просто колона з жіночою фігурою. Це візуальна формула України як суб’єкта, а не об’єкта історії. Вона не просить і не схиляється — вона стоїть. Архистратиг Михаїл у його трактуванні не декоративний янгол, а напружена постать охоронця, постійної готовності до захисту. Скульптури Куща не прикрашають місто, вони в ньому чергують.
Людина в центрі
Попри роботу з великими державними образами, у центрі творчості Куща завжди залишається людина. У виставкових просторах, де зібрано сотні його робіт, це особливо відчутно: поряд з алегоріями України, Свободи чи Віри з’являються тіла, жести, рухи, напружені плечі, зосереджені обличчя. Його скульптура не холодна, вона тілесна, іноді навіть вразлива.
У бронзі та камені він залишає сліди живої присутності: легку асиметрію, натяк на дихання, напругу м’язів. Це нагадує, що великі ідеї завжди проходять через конкретну людину.
Парадигма гармонійного
Назва масштабної виставки Куща «Парадигма гармонійного» — звучить майже як філософський трактат. Але у випадку цього митця гармонія не про спокій, а про баланс між силою і крихкістю, між величчю та індивідуальністю. Він мислить світ як структуру, у якій має бути рівновага: між духовним і тілесним, між історією і сучасністю, між героїзмом і буденністю.
Його скульптури не намагаються бути зручними. Вони пропонують місце, як точку зосередження, де погляд зупиняється і починає думати.
Митець, що формує пам’ять
Анатолій Кущ працює не тільки з матеріалом, а ще і з пам’яттю. Його твори стають маркерами часу. Через них фіксується не лише естетика, а й колективний досвід: боротьба, перемоги, травми, надія.
У цьому сенсі його скульптура ближча до архітектури, ніж до декоративного мистецтва. Вона створює простір, у якому формується уявлення про себе як про спільноту.
Можливо, саме тому його роботи так органічно вписані в українські міста: вони не про минуле і не про майбутнє, вони про те, ким ми є зараз.
Виставка Анатолія Куща працює до середини-кінця лютого 2026 року. Київській міській галереї мистецтв «Лавра», вул. Лаврська, 7-Б (вхід із пров. Лаврського, 9). Графік роботи: щоденно (орієнтовно) з 11:00 до 18:00 (точний графік краще уточнити на місці або на сайті галереї). Вартість квитка: 200 грн.
Ще цікаві статті про сучасних художників України читайте в онлайн виданні «Україна Мистецька» – https://ukraineart.com.ua/
