Автор : Тамара Чернявська (https://www.facebook.com/tamara.galagan.3)
Творчість Богдана Мазура — професора, народного художника України, лауреата національної премії Тараса Шевченка — є однією з найвиразніших у сучасній українській скульптурі. Його мистецтво знаменує собою рішучий відхід від академічного реалізму до національного символічного експресіонізму, що став пластичною мовою для втілення найскладніших історичних, трагічних та філософських наративів. Богдан Мазур використовує скульптуру як інструмент емоційної археології, розкриваючи колективну пам’ять нації та її духовні шукання.
Експресія та Пам’ять: Драматургія Фактури і Метафора Зламу
Богдан Мазур є видатним майстром у роботі з темою пам’яті, трагедії та скорботи, де він досягає максимальної емоційної напруги через драматургію фактури та деформацію форми.
«Ангел Скорботи» (Хмельницький, 1998): цей монумент перетворює архетипний образ Ангела на пластичний символ внутрішнього зламу. Фігура зображена не у класичній статиці, а в критичному, зламаному русі, ніби її обважнює нестерпна, невловима сила. Крила перестають бути лише лінійним атрибутом польоту, а стають гострими, ламаними, напруженими елементами, що буквально розтинають простір, символізуючи порушення гармонії та колективну травму. Бронза тут використовується з активною, нерівною, ніби «зістареною» фактурою, що візуально зберігає сліди «удару» історії, посилюючи експресивний вплив.
Монумент Героям-пожежникам Чорнобиля (Хмельницький, 2004): у цій роботі експресія набуває катастрофічного виміру. Форма фігури є деформованою, «обпаленою», що слугує візуальним еквівалентом зіткнення людини з невидимою радіаційною стихією. Богдан Мазур тут майстерно використовує порожній простір навколо фігури, перетворюючи монумент на місце відчутного вакууму та відчаю, що символізує ціну героїчної жертви.
Національний Наратив: Динаміка, Рух і Символіка Боротьби
У портретно-монументальній пластиці Мазур створює активні, динамічні образи, що відповідають характеру їхніх героїв-борців.
Пам’ятник В’ячеславу Чорноволу: це пластична метафора боротьби. В’ячеслав Чорновіл зображений у моменті рішучого, стрімкого кроку, ніби продовжуючи свій виступ. Композиційно фігура часто «виривається» з кам’яного постаменту або діагонально перетинає простір, що символізує його незламну волю, протистояння системі та історичну необхідність руху вперед.
Пам’ятник Сергію Параджанову (Київ, 1998): ця скульптура є унікальним прикладом інтеграції кінематографічного мислення у бронзу. Богдан зображує режисера в неформальній, зануреній у творчість атмосфері, де його оточують символи-уламки з його фільмів та ірраціональні деталі. Це скульптурний колаж, який відображає геніальний, еклектичний та абсурдистський стиль Параджанова, роблячи твір багатошаровим, «читабельним» наративом.
Духовна Філософія та Експеримент з Матеріалом
Богдан Мазур активно використовує мистецтво для духовної рефлексії і не боїться експериментувати з новими матеріалами.
«Молитва за Україну» (Батурин, 2010): Пластика є суворою, ієратичною, підкреслюючи сакральне значення місця та акту. Фігура підносить руки у благанні, а її форма максимально узагальнена, щоб акцентувати увагу на духовному напруженні та силі колективної віри, перетворюючи релігійний мотив на національний символ духовного захисту.
«Віра, Надія, Любов» (Хмельницький): використання полімерних смол дозволило Мазуру відійти від монументальної важкості бронзи. Це дає можливість створити легкість, прозорість та світлові ефекти, підкреслюючи ідеальну, ефемерну природу духовних чеснот. Три жіночі фігури створюють ритмічний, ліричний ансамбль, де кожна чеснота має свій пластичний голос.
Лірична Мініатюра та Соціалізація Простору
«Кіт Пантелеймон» (Київ, 1998): Ця робота є взірцем інтерактивної міської скульптури. Вона вирішена з теплою анімалістичною точністю та гумором, створюючи ефект довіри та близькості. Це приклад демократизації мистецтва, де монументаліст світового рівня створює роботу, призначену для тактильної взаємодії та інтеграції у повсякденний міський фольклор.
Майстер Модерної Національної Ідентичності
Богдан Мазур — це скульптор-мислитель, чия творчість стала художнім камертоном епохи української Незалежності. Його мистецький метод є унікальним сплавом: класичної школи (отриманої, зокрема, в НАОМА) та сучасного експресіоністичного мислення, що є типовим для центрально-європейської пластики.
Він майстерно поєднав національний історичний код із універсальною мовою експресії. На відміну від прямолінійного ілюстрування, характерного для попередніх епох, Богдан Мазур використовує скульптуру як метафору: крила перетворюються на символ болю, фігура в русі — на символ опору, а фактура бронзи — на відбиток історичних ран. Його роботи є маніфестами, які відкрито говорять про трагедію (Чорнобиль, скорбота) і про героїку (В’ячеслав Чорновіл, Батурин) через особливу пластичну напругу.
Творчість Богдана Мазура не лише збагатила мистецьку спадщину України, але й відіграла вирішальну роль у формуванні нової візуальної ідентичності українських міст, де пам’ять і духовні пошуки втілені у динамічній, експресивній та глибоко символічній формі.
Читайте цікаві і пізнавальні статті в аналітичному on-line виданні Україна Мистецька – https://ukraineart.com.ua/category/imia-v-mystetstvi
