ХУДОЖНЯ ВИСТАВКА ПАМ’ЯТІ, ВДЯЧНОСТІ Й ЖИВОЇ СПАДЩИНИ

У Музеї Марії Заньковецької, що є філією Музею Театрального, музичного та кіномистецтва України, в Києві відбулося урочисте відкриття фінальної виставки всеукраїнського мистецького проєкту «Мозаїка спадщини України» — події, яка стала не просто підсумком року, а живим свідченням того, як культура вміє тримати країну в моменти випробувань.

Проєкт, реалізований Першою українською мистецькою агенцією Art Fine Nation (https://www.artfinenation.com/)під кураторством художниці та артменеджерки Ванди Орлової, протягом року об’єднав митців з усієї України. Чотири масштабні виставкові етапи, десятки кураторських рішень, сотні робіт і постійний діалог про ідентичність сформували цілісну художню карту культурної спадщини України.

Фінальна експозиція розгорнулася у двох залах музею й об’єднала понад 100 робіт від 45 авторів — від класичного живопису до сучасних абстракцій, від архаїчних образів до гострої рефлексії сьогодення.

Коли виставка стає свідченням

Присутність на відкритті українських воїнів, які нині проходять реабілітацію в Реабілітаційних Силах України і яких постійно підтримує Art Fine Nation, зробила простір не демонстративним, а гранично справжнім.

Особливою стала поява воїна Олександра, позивний Браун. Його мистецтво — це не естетичний жест і не символічний акт. Це правда, прожита тілом і пам’яттю. Його роботи в цій експозиції звучать як свідчення особистого болю, втрат і повернення до життя — і саме такі голоси формують нерв сучасної української культури.

Спадкоємність, яку проживають

Символічною й глибоко зворушливою стала присутність на відкритті Костянтина Чернявського — голови Національної спілки художників України, знаного художника з сучасним баченням розвитку українського мистецтва. Цього року він сам опинився на межі життя і смерті: після масованої атаки росії шахед влучив у його дім. Велика крововтрата, критичний стан і тривалий шлях реабілітації зробили його появу в залі — як знак життя й незламності.

У своїй промові Чернявський говорив про важливість партнерства між НСХУ та Art Fine Nation, про довіру й необхідність проєктів, які не імітують рух, а справді його створюють. Поруч із ним була Тамара Чернявська, мистецтвознавиця з тонким відчуттям контексту, та маленький син. Саме так — через присутність — і народжується культурна спадкоємність.

Інституційна довіра як ознака рівня

Під час відкриття директорка Музею театрального, музичного та кіномистецтва України Ірина Дробот вручила Ванді Орловій подяку за плідну співпрацю та реалізацію масштабних культурних проєктів у стінах музеїв, якими вона керує — зокрема за «Мозаїку спадщини України» та «Намалюй мені вірш Ліни Костенко».

За два роки співпраці Музей Марії Заньковецької став для команди Art Fine Nation не просто виставковою локацією, а простором довіри, у якому сучасне українське мистецтво звучить на повний голос.

Жива традиція в експозиції

Важливою частиною виставки стали роботи майстрині соломоплетіння Ірини Лазоренко. Її дідухи, різдвяні павуки та зірка, янголи — створені з соломи, вирощеної й зібраної власноруч — стали органічною частиною експозиції. Частину оберегів майстриня передала українським воїнам. Без цих об’єктів виставка була б незавершеною — адже йдеться про традицію, яка не експонується, а живе.

Музика, що відкриває простір

Емоційною кульмінацією заходу став виступ театру «Між трьох колон» у виконанні Дмитра та Аліни Ходаківських. Поезія Ліни Костенко й Тараса Шевченка, народна та сучасна пісня злилися в живу імпровізацію — не для прикраси, а для відкриття внутрішнього простору глядача.

Про енергію і незламність

Мистецтвознавець і арт-критик Олексій Овчаренко влучно окреслив суть експозиції: «Не технічність, а символізм і енергія — ось що важливо в цих картинах». Це відчуття посилюють і дві роботи Олександра Музики, які пережили пожежу. Вони зберегли пам’ять вогню — навіть у запаху. Ці полотна потрібно відчути наживо.

Коли покоління говорять разом

Унікальність експозиції підкреслює й діалог поколінь: 87-річна Тетяна Островська з класичним живописом і 16-річний Данило Ноздря з абстрактними роботами співіснують в одному просторі. Між ними — не прірва, а жива культура без вікових меж.

Запрошення

Фінальна виставка проєкту «Мозаїка спадщини України» триває з 13 по 25 грудня
📍 Музей Марії Заньковецької, вул. Велика Васильківська, 121, Київ

Під час роботи виставки можна придбати солом’яні вироби Ірини Лазоренко та арт-мерч, що підготувала команда Art Fine Nation (магнітні пазли з картинами, листівки, кружки та килимки для миші з авторськими малюнками Ванди Орлової…)
Усі кошти з продажів спрямовуються на підтримку Центру психологічної реабілітації військових.

Це виставка, яку не варто відкладати. Бо є речі, до яких треба встигнути доторкнутися наживо.

Ще цікаві статті про сучасних художників України читайте в онлайн виданні «Україна Мистецька» – https://ukraineart.com.ua/